В гості до цуценят!

Відвідавши розплідник ми не тільки погралися, покормили цуценят, але й дізналися про наявні проблеми з безпритульними собаками. Про те, як ці проблеми вирішуються в Україні можна почитати на сайті Happy paw (Щаслива лапа)

Банер з сайту благодійного фонду

Свято мистецтв "Печерськом славиться столиця"

25.05.2013 року з 12.00 до 17.00 в Міському саду Центрального парку культури і відпочинку Печерського району відбувалося традиційне свято мистецтв «Печерськом славиться столиця» та художній вернісаж «Місто вічне у сяйві краси».

Участь у заході взяли загальноосвітні та позашкільні навчальні заклади, а також підліткові клуби та клуби за місцем проживання Печерського району. Учасники свята показали роботи в різних жанрах (фотографія, образотворче мистецтво, декоративно – ужиткове мистецтво тощо). 

Нашу школу було гідно представлено експозицією робіт учнів 5-10 класів під керівництвом учителів Коробчук О.В. (гурток «Вправна голочка») та Донець С.В. (гурток «Мальва»).

Відвідувачі свята змогли помилуватися чудовими творами, виконаними в різних техніках (вишивка нитками та бісером, стрічками; валяння з вовни; квілінг; декупаж; м’яка іграшка; в’язання гачком та спицями; випилювання з фанери; графіка).

Високу оцінку дитячим роботам було дано керівниками району на чолі з головою Печерської райдержадміністрації – Сущенком С.М., які  відвідали зазначену виставку та особисто ознайомилися з кожним стендом. 

А що ти знаєш про Чорнобильську трагедію?

Ми хотіли жити

Борис  Забарко Голова Ради
 Всеукраїнської Асоціації
колишніх в'язнів гетто
 і нацистських концтаборів

11 квітня 2013 року учні 10-Б класу відвідали Єврейський культурний центр при Ізраїльському посольстві. Нам пощастило бути присутніми на зустрічі з письменником Борисом Михайловичем Забарко - колишнім в'язнем Шаргородського гетто (Вінницька обл.) і іншими жертвами Холокосту.

Читаємо про книгу

У залі були присутні сивочолі дідусі і бабусі - в'язні гетто, нацистських концтаборів, представники преси, благодійних фондів і учні різних шкіл.

Ми слухали виступи чотирьох жертв геноциду, приречених на смерть. Вони розповідали про своє дитинство, обпалене війною, про трагічну долю українського єврейства в часи нацистського геноциду.

Зустріч була хвилюючою, учні долучилися серцями до болю людей, безвинно постраждалих.

Отже, презентація книги про Холокост «Ми хотіли жити», написаної на основі реальних спогадів жертв Борисом Забарко, не залишили байдужими нікого.

 Цікаві посилання: 

• Кілька слів про Бориса Забарко

Літературне кафе

На екскурсію до Верховної Ради України

20 березня 2013 року ми, учні 10-Б класу, ходили на екскурсію до Верховної Ради України.

Цей захід запланований і як профорієнтація, і як розширення знань IV  розділу Конституції України (ми уже другий рік вивчаємо правознавство).

Отже, хоч погода була зимова і не радувала нас теплом і сонцем, екскурсія видалася цікава, змістовна і пізнавальна.

Нам розповіли про історію, архітектуру, реконструкцію будинку Верховної Ради, збудованого у 1939 році за проектом архітектора В. Г. Заболотного. З 25 липня 1939 року у ньому відбуваються засідання українського парламенту.

Проходячи кулуарами, ми любувалися ліпниною, мозаїкою, картиною на стелі холу. На другому поверсі знаходиться величезна картина «Державотворення», а навпроти неї - найбільше інформаційне табло "Рада". Бачили у коробі перший восьмиметровий прапор проголошення незалежності України в 1991 році.

Наш клас на фоні картини «Державотворення»

Зайшовши до сесійної зали, зайнявши місця на балконі, слухали, як працює Верховна Рада. Цікаво було дізнатися, що тут засідають 450 народних депутатів, серед яких 43 жінки. Найстаршому депутату - 80 років, наймолодшому - 25, а найвищий депутат (у минулому баскетболіст) має зріст 2 м 6 см. У сесійній залі 760 місць, 2 інформаційні табло, 7 камер автоматичного наведення. Цікаво, що колись на місці державної символіки стояла чотириметрова мармурова статуя Сталіна, а потім Леніна. 

Бачили двері, якими до зали заходить Президент, ще одними - Голова Верховної ради, і окремими - всі інші депутати. У кожного з них своє робоче, обладнане всим необхідним, місце.

Засідання в сесійній залі починаються з вівторка, депутати проходять дві реєстрації: першу - письмово, другу - електронною карткою.

Ще багато чого цікавого побачили і дізнались ми про особливості роботи у Верховній Раді України. 

Прощаючись з нами, екскурсовод побажала прийти вдруге сюди в іншому статусі.

 Цікаві посилання: 

• Українська вікіпедія про будинок Верховної ради

«Афганистан болит в моей душе»

Наприкінці зими ми шануємо не тільки захисників Вітчизни, справжніх чоловіків. Кожного року, 15 лютого, стало доброю традицією вітати воїнів-афганців, які виконали свій інтернаціональний обов'язок більше 20 років тому на суворій землі Афганістану. 

Ось і до нашої школи завітали гості – полковник юстиції Бороздін Костянтин Миколайович та капітан Морозов Андрій Юрійович – колишні афганці. Вони поділилися з старшими школярами своїми спогадами про буденні справи солдат та офіцерів на війні. Розповіли, як супроводжували колони з військовою технікою, перевозили вантажі за гірський перевал, вели відкриті бої з душманами під пекучим сонцем, знищували вогневі точки ворога, виносили з поля бою поранених… 

На ці події сьогодні ми дивимося, як на подвиги… 

Про бойових друзів згадує полковник юстиції
Бороздін Костянтин Миколайович

Всі присутні слухали, затамувавши подих та, мимоволі, у нас виникала думка: «А змогли б ми, так, без роздумів, йти на смерть, заради своїх бойових товаришів, заради життя?»

 Цікаві посилання: 

• Фотоальбом

В чьи-то души упадут семена моей любви...

У цьому році вечір, присвячений пам'яті Л.В. Новохатської, пройшов у теплій дружній атмосфері, яка об’єднала всіх, хто знав Любов Василівну – друзів, колег, випускників та молоде покоління нашої школи.
Хвилюючі спогади однодумців Любові Василівни, моменти емоційного єднання, мелодика агідбригадівських пісень дозволили створити надзвичайний душевний настрій, поринути у часи піонерського та комсомольського минулого. Де такі поняття, як «добро», «дружба», «честь», «вірність», «співчуття» та «небайдужість» – не були пустими словами, а завдяки Любов Василівні наповнювали життя учнів та вчителів школи особливим, значним змістом. 

А чи є і у вас Людина, знайомством з якою ви можете по-справжньому пишатися?..

 Цікаві посилання 

• Фотоальбом