 |
| Покладання квітів до пам'ятного знаку жертв голодомору на Звіринецькому кладовищі учнями 9-Б класу |
Вічний монолог
Я ще не вмер...
Ще промінь в оці грає.
В четвер мені пішов десятий рік.
Хіба в такому віці помирають?
Ви тільки поверніть мене на бік.
До вишеньки.
В колиску ясночолу...
Я чую запах квітів. Я не вмер...
А небо стрімко падає додолу.
Тримайте хтось!
Хоча б за коси верб...
Куди ж ви, люди, людоньки, куди?
Окраєць ласки.
Чи хоч з печі диму!
В клітинці кожній — озеро води.
Я ще не вмер.
Усі проходять мимо.
...А житечко моє таке густе.
...А мамина рука іще гаряча.
Вам стане соромно колись за те.
Та я вже цього не побачу.
М. Замига
